Договор о материальной ответственности
Количество постов — 6
Добрый день.Поделитесь,пожалуйста,примером договора с водителем о материальной ответственности.Спасибо за ответ. [email protected]
Ви цю тему почитайте.
Водій не несе повної матеріальної відповідальності. Максимум його відповідальності - середній місячний заробіток.
Договір з водієм можете укласти хіба що з психологічною метою, але він не матиме юридичної сили.
Водій не несе повної матеріальної відповідальності. Максимум його відповідальності - середній місячний заробіток.
Договір з водієм можете укласти хіба що з психологічною метою, але він не матиме юридичної сили.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Карпенко С.О., Олійник А.С.,
Нагорняка В.А., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранслайн» до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранслайн» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2008 року ТОВ «Кийтранслайн» звернулось до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої доводи тим, що згідно з наказом №07-к від 20 липня 2007 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу, на посаду водія і за ним було закріплено автомобіль марки «Renault АЕ 385», державний номерний знак НОМЕР_1, а також напівпричіп тентований, державний номерний знак НОМЕР_2. Того ж дня між сторонами було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. 23 листопада 2007 року під час виконання відповідачем рейсу за маршрутом Київ Курськ (Російська Федерація) вищевказаний автомобіль з вини відповідача потрапив в дорожньо-транспортну пригоду зїхав у кювет, внаслідок чого автомобіль зазнав пошкоджень. На підставі звіту про оцінку вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 311603 грн. 77 коп. За ремонт напівпричепу тентованого позивачем сплачено 10064 грн. За пошкоджений вантаж до позивача від замовника СПД ОСОБА_4 предявлено претензію на суму 47147 грн. Також позивачем було направлено автомобіль до м. Курськ для перевезення за місцем призначення вантажу, який знаходився у автомобілі «Renault АЕ 385» та транспортування пошкодженого автомобіля до м. Київ, на що було витрачено 10 тис. грн. На підставі зазначеного позивач просив суд стягнути з відповідача 379828 грн. 24 коп. на відшкодувань матеріальної шкоди. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок погіршення репутації, як надійного перевізника.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 8 квітня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ «Кийтранслайн» порушує питання про скасування ухвалених судових рішень першої й апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 1 липня 2010 року відкрито провадження в зазначеній справі.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України», п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 8 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судами встановлено, що згідно з наказом №07-к від 20 липня 2007 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу, на посаду водія і за ним закріплено автомобіль марки «Renault АЕ 385», державний номерний знак НОМЕР_1, а також напівпричіп тентований, державний номерний знак НОМЕР_2.
20 липня 2007 року між ТОВ «Кийтранслайн» та ОСОБА_3 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідача.
23 листопада 2007 року під час виконання відповідачем рейсу за маршрутом Київ Курськ (Російська Федерація) автомобіль марки «Renault АЕ 385», державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом тентованим, державний номерний знак НОМЕР_2, потрапив в дорожньо-транспортну пригоду зїхав у кювет, внаслідок чого вказаний автомобіль з причепом, а також вантаж, який перевозився (журнал «YES») зазнали пошкоджень.
У рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди ОСОБА_3 сплатив ТОВ «Кийтранслайн» 10 тис. грн.
У відповідності до статті 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Так відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Стаття 135-1 КЗпП України містить положення про те, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну
індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Так перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 р. №447/24, яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".
Відповідно до статті 135-1 КЗпП України договори можна укладати тільки при зайнятті посад і виконанні робіт, які передбачено Переліком №447/24. Якщо ж до трудових обов'язків працівників такі функції не входять, то укладення договору про повну матеріальну відповідальність буде суперечити законодавству, навіть у разі, коли посада, яку займає працівник, або робота, що він виконує, була зазначена в Переліку №447/24.
Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Кийтранслайн», суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку та обґрунтовано виходив з безпідставності позову, оскільки посада водія, на яку був прийнятий ОСОБА_3, відсутня в переліку посад і робіт, який визначений Кабінетом Міністрів України, відповідач не належить до категорії працівників, з якими відповідно до ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність, а тому він не може нести матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди, а лише в межах середнього місячного заробітку.
Оскільки ОСОБА_3 сплатив ТОВ «Кийтранслайн» 10 тис. грн. у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у стягненні з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кийтранслайн» на відшкодування матеріальної шкоди 379828 грн. 24 коп.
З огляду на вищевказане, судами вірно встановлено фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримані норм процесуального права.
Відповідно до вимог 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранслайн» відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Сімоненко Судді: С.О. Карпенко
В.А. Нагорняк
А.С. Олійник
О.В. Ступак
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Карпенко С.О., Олійник А.С.,
Нагорняка В.А., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранслайн» до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранслайн» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2008 року ТОВ «Кийтранслайн» звернулось до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої доводи тим, що згідно з наказом №07-к від 20 липня 2007 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу, на посаду водія і за ним було закріплено автомобіль марки «Renault АЕ 385», державний номерний знак НОМЕР_1, а також напівпричіп тентований, державний номерний знак НОМЕР_2. Того ж дня між сторонами було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. 23 листопада 2007 року під час виконання відповідачем рейсу за маршрутом Київ Курськ (Російська Федерація) вищевказаний автомобіль з вини відповідача потрапив в дорожньо-транспортну пригоду зїхав у кювет, внаслідок чого автомобіль зазнав пошкоджень. На підставі звіту про оцінку вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 311603 грн. 77 коп. За ремонт напівпричепу тентованого позивачем сплачено 10064 грн. За пошкоджений вантаж до позивача від замовника СПД ОСОБА_4 предявлено претензію на суму 47147 грн. Також позивачем було направлено автомобіль до м. Курськ для перевезення за місцем призначення вантажу, який знаходився у автомобілі «Renault АЕ 385» та транспортування пошкодженого автомобіля до м. Київ, на що було витрачено 10 тис. грн. На підставі зазначеного позивач просив суд стягнути з відповідача 379828 грн. 24 коп. на відшкодувань матеріальної шкоди. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок погіршення репутації, як надійного перевізника.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 8 квітня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ «Кийтранслайн» порушує питання про скасування ухвалених судових рішень першої й апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 1 липня 2010 року відкрито провадження в зазначеній справі.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України», п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 8 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судами встановлено, що згідно з наказом №07-к від 20 липня 2007 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу, на посаду водія і за ним закріплено автомобіль марки «Renault АЕ 385», державний номерний знак НОМЕР_1, а також напівпричіп тентований, державний номерний знак НОМЕР_2.
20 липня 2007 року між ТОВ «Кийтранслайн» та ОСОБА_3 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідача.
23 листопада 2007 року під час виконання відповідачем рейсу за маршрутом Київ Курськ (Російська Федерація) автомобіль марки «Renault АЕ 385», державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом тентованим, державний номерний знак НОМЕР_2, потрапив в дорожньо-транспортну пригоду зїхав у кювет, внаслідок чого вказаний автомобіль з причепом, а також вантаж, який перевозився (журнал «YES») зазнали пошкоджень.
У рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди ОСОБА_3 сплатив ТОВ «Кийтранслайн» 10 тис. грн.
У відповідності до статті 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Так відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Стаття 135-1 КЗпП України містить положення про те, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну
індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Так перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 р. №447/24, яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".
Відповідно до статті 135-1 КЗпП України договори можна укладати тільки при зайнятті посад і виконанні робіт, які передбачено Переліком №447/24. Якщо ж до трудових обов'язків працівників такі функції не входять, то укладення договору про повну матеріальну відповідальність буде суперечити законодавству, навіть у разі, коли посада, яку займає працівник, або робота, що він виконує, була зазначена в Переліку №447/24.
Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Кийтранслайн», суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку та обґрунтовано виходив з безпідставності позову, оскільки посада водія, на яку був прийнятий ОСОБА_3, відсутня в переліку посад і робіт, який визначений Кабінетом Міністрів України, відповідач не належить до категорії працівників, з якими відповідно до ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність, а тому він не може нести матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди, а лише в межах середнього місячного заробітку.
Оскільки ОСОБА_3 сплатив ТОВ «Кийтранслайн» 10 тис. грн. у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у стягненні з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кийтранслайн» на відшкодування матеріальної шкоди 379828 грн. 24 коп.
З огляду на вищевказане, судами вірно встановлено фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримані норм процесуального права.
Відповідно до вимог 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранслайн» відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Сімоненко Судді: С.О. Карпенко
В.А. Нагорняк
А.С. Олійник
О.В. Ступак
Ви цю тему почитайте.
Водій не несе повної матеріальної відповідальності. Максимум його відповідальності - середній місячний заробіток.
Договір з водієм можете укласти хіба що з психологічною метою, але він не матиме юридичної сили.
Водій не несе повної матеріальної відповідальності. Максимум його відповідальності - середній місячний заробіток.
Договір з водієм можете укласти хіба що з психологічною метою, але він не матиме юридичної сили.
Чомусь не дало вставити посилання на тему. Йшла мова про цю - http://www.lardi-trans.com/forum/topics/15/74768 .
Ви цю тему почитайте.
Водій не несе повної матеріальної відповідальності. Максимум його відповідальності - середній місячний заробіток.
Договір з водієм можете укласти хіба що з психологічною метою, але він не матиме юридичної сили.
Водій не несе повної матеріальної відповідальності. Максимум його відповідальності - середній місячний заробіток.
Договір з водієм можете укласти хіба що з психологічною метою, але він не матиме юридичної сили.
Чомусь не дало вставити посилання на тему. Йшла мова про цю - http://www.lardi-trans.com/forum/topics/15/74768 .
Спасибо большое.
Ви цю тему почитайте.
Водій не несе повної матеріальної відповідальності. Максимум його відповідальності - середній місячний заробіток.
Договір з водієм можете укласти хіба що з психологічною метою, але він не матиме юридичної сили.
Водій не несе повної матеріальної відповідальності. Максимум його відповідальності - середній місячний заробіток.
Договір з водієм можете укласти хіба що з психологічною метою, але він не матиме юридичної сили.
Чомусь не дало вставити посилання на тему. Йшла мова про цю - http://www.lardi-trans.com/forum/topics/15/74768 .
Спасибо большое.
водитель НИ ЗА ЧТО НЕ ОТВЕЧАЕТ,что угодно ему пропишите.угробил машину.испортил груз пропал дтп-ПЛАТИТ ЗА ВСЕ РАБОТАДАТЕЛЬ.в регресе месячный зароботок.пока расхлебываеш проблемы зарплату такой чупакабре обязан платить.иначе еще и на вас в суд подаст.знаю это ИЗ ОПЫТА работы с чупакабрами....а водитель професионал как вид уже вымирает или на зароботках в европе.
Авторизуйтесь для возможности отправлять сообщения
Новые темы
Похожие темы